передплата Українською | In English

№11, червень 2016

Відкритий лист

Голові Верховної Ради України А. В. Парубію трудового колективу редакції журналу
Верховної Ради України «Віче»

Шановний Андрію Володимировичу!

11 листопада 2015 року пунктом 2 протоколу № 36 Комітетом з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України було вирішено залишити фінансову підтримку журналу «Віче» в обсязі 1/4 бюджетних призначень (703,0 тис. грн.), яку здійснити в першому кварталі 2016 року (для забезпечення процедури ліквідації журналу), та перерозподілити залишок коштів у сумі 2 108,9 тис. грн. (3/4) ДП «Парламентський телеканал Рада», передбачивши при цьому можливість, у разі необхідності, використання частини цих коштів на завершення процедури ліквідації журналу «Віче». Але Верховною Радою України дане рішення не було прийняте у вигляді постанови, хоча відповідний проект то реєстрували, то відкликали.

1 січня 2016 року набув чинності Закон України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації». Ліквідації журналу Верховної Ради України «Віче» не відбулося. Виділені кошти за бюджетною програмою за КПКВК 0111090 на 1 квартал 2016 року використані на заробітну плату та нарахування — 567,8 тис. грн., та поліграфічні послуги — 51,4 тис. грн.

Сама народний депутат України, Голова Комітету з питань свободи слова та інформації Вікторія Петрівна Сюмар, коментуючи для ЗМІ ситуацію, сказала, що очолюваний нею комітет застосує до редакції журналу «Віче» «більш гуманний спосіб» – вихід Верховної Ради України із засновників журналу, припинення фінансування і перетворення редакції на госпрозрахункову організацію.

Тож наприкінці першого кварталу на вимогу комітетів — з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради, а також свободи слова та інформації, не маючи жодних правових, юридичних підстав для припинення діяльності редакції журналу Верховної Ради України «Віче», трудовий колектив прийняв рішення про реформування редакції відповідно до частини 5 статті 2 Закону України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації» — перехід на госпрозрахунок на другому етапі, тобто протягом двох наступних років. Так само, як і редакція парламентської газети «Голос України». У січні—лютому 2016 року було проведено запит цінових пропозицій на друк ще 10 номерів журналу «Віче» і 25 лютого 2016 року укладено договір на загальну суму 331,2 тис. грн. Та навіть якби трудовий колектив був готовий на той час реформуватися на першому етапі, тобто протягом нинішнього 2016 року, випускати журнал у світ ми зобов’язані. Жодні наміри ліквідувати редакцію чи видання, жодні проекти постанов про вихід із засновників не можуть бути законною підставою для невиходу журналу в світ! А випускати його за державні кошти можна, лише провівши процедуру закупівлі поліграфічних послуг. Нині нам закидають, що ми знали (!?) про рішення Регламентного комітету обмежити фінансування редакції журналу Верховної Ради України «Віче» першим кварталом 2016 року. Даруйте, але ми таки сподівалися на виконання Закону України «Про реформування державних і комунальних ЗМІ», тобто «більш гуманний спосіб» від Комітету з питань свободи слова і інформації і особисто народного депутата України Вікторії Петрівни Сюмар! Тим більше, що за згаданим законом рішення засновників (співзасновників) про реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій у місячний строк з дня його прийняття публікується в зазначеному друкованому засобі масової інформації. Тож ми чекаємо!

До того ж редакцію запрошували брати участь у засіданнях комітету, де обговорювали «шляхи реформування парламентських ЗМІ», подавати свої пропозиції з реформування. Щоправда, запитували й про те, як ми збираємося виконувати рішення Регламентного комітету щодо фінансування редакції лише в першому кварталі з подальшою ліквідацією редакції... Однак, повторюємо, жодної постанови ані про ліквідацію, ані про реформування редакції журналу Верховної Ради України «Віче» парламентом не прийнято. Не прийнято відповідної постанови й щодо реформування ДП «Редакція газети «Голос України», трудовий колектив якого також прийняв рішення про реформування на другому етапі з перетворенням на госпрозрахункову організацію (якщо неможливо уникнути реформування за чинним нині законом). Однак вибірковість «гуманізму», виявляється, полягає в тому, що фінансування редакції журналу Верховної Ради України «Віче», незважаючи на передбачене Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік», за рішенням Регламентного комітету Апарат парламенту... припинив і не відновлює.

Працівники редакції не одержують заробітної плати вже протягом трьох місяців. А в кожного – сім’я, у когось хворі батьки на утриманні, хтось виховує дитину без підтримки, хтось народжує, хворіє і треба ліки.

Та вимушені йти у відпустки без утримання, сподіваючись на «більш гуманний спосіб». І, врешті, на те, що законодавець виконає прийнятий ним же Закон «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації» стосовно заснованого 1991 року Верховною Радою вже незалежної України парламентського часопису «Віче». Але — ні! Більше того, на жоден із листів до посадових осіб Верховної Ради редакція журналу Верховної Ради «Віче» не одержала жодної відповіді.

«Голос України» фінансують. І зарплати працівникам редакції підвищують... А «гуманізм» – винятково для редакції журналу Верховної Ради України «Віче»!

Інколи, коли ще працювали телефони, в редакцію за адресою: провулок Несторівський, 4 , телефонував наш куратор – заступник Керівника Апарату Верховної Ради Микола Миколайович Шевчук і запитував: « Ну, як ви там, ще живі?». Або: «Дайте такі пропозиції, щоб Регламентний комітет пішов на поступки, щоб не вносили постанову про вихід із засновників». Дали: скоротити штат на 5 одиниць і зменшити кількість кімнат на три, щоб не сплачувати захмарні рахунки з комуналки... Загалом скорочення фінансування на суму 330 тисяч гривень... Сказав, що це не вражає. От якби замість щомісяця один раз на два місяці або раз на квартал виходили, обсяг зменшили, отоді, може, змінили б гнів на милість. Але ж періодичність є нормою Постанови Верхов­ної Ради України, якою засновано журнал. Постановою і зміни вносити... Та, врешті, якої мети прагнуть досягти цими скороченнями? Кажуть, зекономити бюджетні кошти.

На це член Регламентного комітету М. Папієв, коли обговорювали на засіданні видатки на «Віче», порівняв їх з вартістю... змінної гуми на чотири колеса авто Прем’єр­міністра. Тож «Віче» «їде» на одному... Сумний жарт, даруйте.

Кажуть, мовляв, ви, Голова Верховної Ради України Андрій Парубій, опинилися перед складною дилемою: щоб були і «вівці» цілі , і «вовки» ситі. Щоб зберегти високопрофесійний колектив «Віча» і щоб самолюбство колег не постраждало. Ну, і щоб, нарешті, «Віче» не набридало. Своїми листами, доказами, проханнями. Пропонуємо спробувати таки виконати Закон «Про реформування державних і комунальних ЗМІ», відновити фінансування, надати редакції можливості створити старт­ап і вийти на госпрозрахунок. А не руйнувати­рубати з плеча. Кажуть, ні, треба ухвалити політичне рішення. Редакцію «Віча» закрити (навіть у документах, проектах постанов фігурує то вихід із засновників журналу, то вихід із засновників редакції), а видання власне журналу «Віче» передати ДП «Редакція газети «Голос України». Туди ж передати і фінансування. А що ж з цього, назвімо його, «планом Б», матиме трудовий колектив редакції журналу Верховної Ради України «Віче»? Як реалізує своє рішення про участь у реформуванні? А хто про це думає? Головне, виходить, утамувати амбіції. І відрапортувати: нарешті добили! Резолюцію ПАРЄ Верховна Рада України виконала – парламентське видання вдавили. Тихо, без шуму і пилу. Для цього у Пояснювальній записці до проекту постанови про вихід із засновників редакції журналу згадують про Постанову Верховної Ради України від 22 травня 2003 року № 872­IV «Про унормування діяльності редакції журналу «Віче». Цитуємо її повний текст: «Доручити Голові Верховної Ради України Литвину В. М. представляти інтереси Верховної Ради України у створенні державного підприємства для видання журналу Верховної Ради України «Віче», а також вирішити статутні та інші питання унормування діяльності цього журналу згідно з чинним законодавством». Дата і підпис. Однак Голова Верховної Ради В. Литвин 14 липня 2003 року листом № 01­7/522 до Комітету з питань свободи слова та інформації, зокрема, зауважував таке: «...аналіз тексту цієї Постанови свідчить, що зазначене доручення допускає неоднозначне його тлумачення, зокрема стосовно можливості реорганізації чи ліквідації редакції журналу, утворення нової юридичної особи для його видання, вирішення майнових питань, пов’язаних із створенням державного підприємства.

З огляду на наведене, прошу підготувати проект відповідних змін до тексту Постанови Верховної Ради України від 22.05.2003 за № 872­IV «Про унормування діяльності редакції журналу «Віче». Втім, Комітет з питань свободи слова та інформації, очолюваний тоді М. Томенком, не відгукнувся на прохання Голови парламенту. Та це не стає на заваді нині. Апаратники, «щоб і «вовки» були ситі, і «вівці» цілі», готові підкласти нинішньому Голові Верховної Ради України Андрієві Парубію таку собі «свиню»: розібратися з редакцією «Віча», тобто виконати те, що доручалося Володимиру Литвину. Тим більше, що державне підприємство, нехай не для видання «Віча», а для видання «Голосу України» вже створено. А хіба на «Голос України» не очікує реформування, якщо не буде змінено закон? Та нині не до того. Нині думають, як обійти чинний, не дратувати людей, від яких залежить успішність подальших призначень на посади поважних чиновників. І щоб «Віче» свої права не качало.

А в те, що апаратникам доведеться нести відповідальність за невиплату людям зарплати, ніхто не вірить. Чи не хоче вірити. Натомість про успішність удушення парламентських ЗМІ рапортують «грантоїди». Серед матеріалів, поданих на Сесію стратегічного планування, яку проводив Апарат Верховної Ради, а також Відкритий парламент Україна, заслуговує на увагу проміжний звіт діяльності ініціативи на виконання Плану дій з реалізації Декларації відкритості парламенту. Щоправда, «Погляди, висновки та рекомендації належать авторам і укладачам цього видання і не обов’язково відображають позицію Міністерства закородонних справ Данії, Програми розвитку ООН або інших агенцій ООН» (фінансова підтримка проекту від МЗС Данії тривала у 2013—2016 роках). Цитуємо переможні реляції: «З метою обговорення ключових аспектів медійної стратегії Верховної Ради України Інститут Медіа Права провів ряд зустрічей із заступником керівника Апарату ВРУ
М. Шевчуком... Інститут Медіа Права надав Апарату ВРУ детальні роз’яснення положень Закону України «Про реформування державних і комунальних ЗМІ» та проконсультував щодо механізмів виходу Верховної Ради зі складу засновників газети «Голос України» та журналу «Віче». «Найближчим часом парламент має прийняти рішення щодо способу реформування газети «Голос України» та журналу «Віче». У рамках виконання одного із зобов’язань Плану дій Ініціативи Інститут Медіа Права консультував Апарат Верховної Ради України щодо особливостей реформування парламентських видань. Нагадаю, у 2015 році на фінансування обидвох видань з бюджету було витрачено понад 14 мільйонів гривень. Хоча процес реформування розпочнеться для них лише з наступного року, фінансування у таких обсягах цього року вже не буде — Галина Чижик, експерт Інституту Медіа Права».

Ось так, проконсультовані панове, виявляється, маєте детальні роз’яснення, як і за рахунок чого скоротити фінансування і не платити людям зарплату... І самі даєте вказівки витискати редакцію «Віча» з приміщення за, так би мовити, борги? ДП «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» запропонувало Договір про надання у користування нежилих приміщень і відшкодування комунальних послуг та експлуатаційних витрат на утримання приміщення адміністративної будівлі та прибудинкової території за адресою пров. Несторівський, 4, на 2016 рік, а також рахунки за чотири місяці 2016 року на суму 40200 грн. 65 коп. 31 травня ц. р. Цитуємо супровідний лист за підписом директора В. Красієнка: « в разі несплати за надані послуги згідно наданих рахунків будемо змушені припинити надання комунальних послуг та послуг з обслуговування приміщень, які займає редакція. Також буде поставлено питання перед керівництвом Управління справами про вивільнення Вами вказаних приміщень».

Оскільки редакція не фінансується, то, звісно, сплатити відшкодування за чотири місяці на суму 40 200 гривень 65 копійок ми не можемо. На те й сподіваються. І нічого мудрішого не придумали, як видрати дроти з елетрощитка, знеструмивши всі робочі кабінети редакції. Кажуть, сплачуйте борг за компослуги. А до чого ж тут електроенергія? За неї ми переплатили більш як 8 тисяч гривень... Та «рубильник», як мовиться, в руках успішних учнів. Всі знають, хто і як Україну вентилем виховував...

Чи насправді це є реформа і чи відповідає Резолюції ПАРЄ від 05.10.2005 № 1466 про забезпечення свободи слова в Україні? Жертвою якої, розраховують, мають, на думку деяких послідовників гібридної війни зі ЗМІ, стати редакція «Віча» та його читачі, передплатники, автори.

Та відкрийте Закон «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів зі змінами, внесеними у зв”язку з прийняттям Закону «Про реформування державних і комунальних ЗМІ» від 24 грудня 2015 року. Стаття 6. Регулювання фінансово­господарської діяльності: «Засобам масової інформації у встановленому порядку передаються у безстрокову оренду приміщення загальнодержавної і комунальної власності, якими вони користуються для здійснення виробничої діяльності.

За несплату редакцією державного або комунального друкованого засобу масової інформації орендної плати або плати за комунальні послуги відповідальність бере на себе орган державної влади або місцевого самоврядування – засновник (співзасновник) цього засобу масової інформації, який може:

сплатити заборгованість самостійно чи спільно з іншими співзасновниками та редакцією;

передати відповідно до визначеного законодавством порядку приватизації у власність трудового колективу редакції за його згодою займані нею приміщення, наявне обладнання і технічні засоби.

Державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об’єднаннями громадян, державними науково­дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємства зв’язку, що їх розповсюджують, користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і телефонного зв’язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій».

Трудовий колектив, усвідомлюючи необхідність прискорення реформування друкованого засобу масової інформації — журналу Верховної Ради України «Віче» та редакції відповідно до частини 5 статті 2 Закону України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації» на другому етапі протягом наступних двох років, просив Голову Верховної Ради України Володимира Гройсмана, згодом і Голову Верховної Ради України Андрія Парубія сприяти тому, щоб Апарат Верховної Ради України, комітети з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України та з питань свободи слова та інформаційної політики увійшли в становище і відновили фінансування на 2016 рік у сумі 2 108,9 тисячі гривень. Адже таке реформування ЗМІ відбувається вперше. Однак ситуація зайшла в глухий кут і загострюється.

Протягом нинішнього року редакція журналу Верховної Ради України «Віче» інтенсивно працює над залученням інвесторів, переформатуванням видання з тим, щоб, як того вимагає закон, зберегти назву, цільове призначення, мову видання і тематичну спрямованість друкованого засобу масової інформації і при тому перейти на нову форму господарювання. Для цього потрібен час. Ми маємо реалістичний план дій редакції. Трудовий колектив, перебуваючи на голодному пайку, зазнавши владної атаки на редакцію, висловив готовність завершити реформування прискореними темпами. Про це ми прийняли рішення на недавніх зборах.

Але для цього необхідно розблокувати фінансування редакції журналу «Віче», виплатити працівникам заробітну плату, оплатити поліграфічні, а також комунальні послуги. Інакше розв’язувати штучно створену проблему доведеться, хоч як це прикро, у судовому порядку. На жаль, парламент не став взірцем проведення реформування державного ЗМІ, яким є журнал «Віче». І найнеприємніше, що процес супроводжується, м’яко кажучи, роздратуванням, ненавистю до трудового колективу, образами його авторів.

Причому слід зауважити, що проект Постанови Верховної Ради України «Про вихід Верховної Ради України із засновників редакції журналу «Віче» є неправомірним, оскільки Верховна Рада є засновником журналу «Віче», а не засновником редакції. Та й Закон України «Про реформування державних і комунальних ЗМІ» не містить норми, яка надавала б можливість виходити із засновників лише редакції. У вказаному законі йдеться про реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій, а не частинами. І, крім того, у цьому процесі пріоритетне право надано трудовим колективам редакцій.

Утім, вирішити питання способу реформування журналу Верховної Ради України «Віче» та редакції можна і на підставі ч. 6 ст. 4 Закону України «Про реформування державних і комунальних ЗМІ».

Прийнято зборами трудового колективу
редакції журналу Верховної Ради України «Віче».
16 червня 2016 року.

Автор:

Коментарі

Заповніть поля відмічені червоним!

Додати коментар

Увійдіть в систему, використовуючи аккаунт соціальної мережі:
Коментар:

Поля відмічені *(зірочкою) обов'язкові для заповнення.

Передплата

Плакат - брат барикад

Журнал Віче

Віче №15/2016 №15
серпень 2016
Реклама в журналі Інформація авторам Передплата
Останні новини

Тупнула ніжкою Вікторія Сюмар: Не кажіть про „Віче”, бо буде скандал. Ср, 28 грудня 2016

Усіх застерігає Вікторія Сюмар Ср, 28 грудня 2016

Шлях до нації: словенська модель постсоціалістичного суспільного розвитку Ср, 28 грудня 2016

Привітання Голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Сергія Власенка та членів Комітету з Днем місцевого самоврядування Вт, 13 грудня 2016

ВИЇЗНИЙ СЕМІНАР-ТРЕНІНГ «ІНТЕРНЕТНІ ЗМІ: специфіка, контент, просування. Чт, 08 грудня 2016

Ігор ШЕМОЧЕК: «Я дістав гранату й розігнув один вусик. Я тримав її на той випадок, якщо зустріну не тих...» Пн, 14 листопада 2016

Пр деякі попередні оцінки діяльності Адміністрації Президента США Д.Трампа Пн, 14 листопада 2016

Луганське обласне телебачення веде репортаж з Сєверодонецька… Наталя Дніпренко та Андрій Куликов під егідою Укртелерадіопресінституту провели лекції та майстер-класи для місцевих журналістів Пт, 04 листопада 2016

М18 – це активна молодь Вт, 01 листопада 2016

Міжнародна наукова конференція «Історичні та стратегічні імперативи модернізації провідних і транзитивних країн світу» Нд, 30 жовтня 2016